Кожному відомо, яке це щастя – улюблена робота, що приносить задоволення і радість. Адже працюючи за покликанням, людина йде кожен день на роботу, як на свято. Такою роботою, від якої на душі світло і від людей шана й повага, була для Галини Петрівни Берези робота на педагогічній ниві.
Закінчивши школу у 1974 році, вступає до Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького (нині це Київський державний педагогічний університет ім. М. Драгоманова). Після закінчення вузу, розпочала свій трудовий шлях на педагогічний ниві у Фастівському районі Київської області, за направленням. У 1976 році переїжджає до м. Волочиська, де працює у школі № 2. А з 1990 року працює у школі № 6 – спочатку вчителем математики, а згодом завучем по методичній роботі.
Коли ми запитали у Галини Петрівни, чому вона обрала професію вчитель, відповіла одним лише словом: «Люблю!». А вже десь із 6 класу зрозуміла, що вибере у майбутньому саме математику. Знову запитуємо: «Чому саме вчитель математики?». Пояснення було досить ясним: «Бо чітко, коротко, зрозуміло».
Можна тільки позаздрити таланту педагога вчити і, разом з тим, научати. Це тонкий психолог і прекрасний педагог. Її поява завжди супроводжувалася чарівною посмішкою. Прекрасно знаючи свій предмет, Галина Петрівна вміла все: і вдало пожартувати, і підбадьорити напередодні контрольної, і зрозуміло пояснити важку тему. Сама вона, здається, розповсюджувала світлу енергію, доброту, тепло. Коли ти не зрозумів якусь тему, обов’язково пояснить знову, хоч у неї не так багато вільного часу. Завжди згадує своїх колег, хороших спеціалістів і просто гарних людей. Вона відмічає, що з таким педагогічним колективом та його мудрим керівником можна «гори вернути».
Людяність, скромність, вимогливість, працьовитість – ці риси притаманні Галині Петрівні. За сумлінне ставлення до свої праці нагороджена відзнаками району та області, а також отримала звання «Старший вчитель». Але найбільше Галина Петрівна пишається своїми учнями. «Кожен вчитель особливий по-своєму, але, насамперед, – говорить Галина Петрівна, – він має любити свій предмет і любити дітей.»