Війна у нашій країні триває не перший рік, вона продовжує забирати життя українців. Вони бачили смерть і страждання, вони стояли за себе, за Україну та її народ. Вони, бійці АТО, герої вже тому, що не побоялися взяти в руки зброю і стати на оборону своєї держави. Одним з таких захисників є випускник нашої школи Войцехівський Сергій.
Вперше він відчув атмосферу шкільного життя у 1995 році, коли батьки привели його у перший клас. Першою вчителькою була Пендрак Людмила Францівна. У старшій школі його зустріли такі класні керівники як Левчук В. А., Стародуб Л. Ф.
Віта Аркадіївна з особливою теплотою згадує Сергія. Адже вихованці цього року, це її перший клас, перше шкільне кохання.
-Сергія пам’ятаю як скромного товариського та відповідального хлопця. Він був старостою: завжди по- братськи прикривав усі пригоди, які траплялися у класі. Справжні чоловічі риси були йому притаманні ще у юнацькому віці. Адже то був клас з поглибленим вивченням трудового навчання, у якому навчались шістнадцять хлопців. То було моє справжнє «бойове хрещення», проте це були щасливі роки, адже Сергій став справжнім героєм мого серця. Пам’ятаю, як на день класу завжди запрошувала дівчаток із паралельного 9-Д класу, щоб мої хлопці не сумували, а в цілому жили дружно і весело. Після 9- го класу хлопців приєднали до класу біологічного профілю, класним керівником стала Стародуб Любов Феофілівна, яка теж доручила йому посаду старости. Ось такі справжні чоловіки, наша надія зростає у стінах нашого комплексу.
Один із його однокласників Шевцов Руслан по-чоловічому стримано говорить про Сергія:
-Вчився з Сергієм два роки. Він користувався повагою серед однокласників. Завжди був справедливий, емоційний, словом, хороший хлопець. Дуже часто захищав честь класу у різних конкурсах.
Після закінчення школи у 2006 році вступив до Хмельницького економічного університету, де 4 роки навчався стаціонарно, а на 5 курсі перевівся на заочне навчання, пішов у армію. Служив у 8-му окремому полку спеціального призначення у Хмельницькому. Отримав травму:контузія від гранати, довго лікувався. По закінченню служби влаштувався на роботу у Волочиську РДА на посаду начальника відділу.
9 березня 2014 року був мобілізований. Служив під Луганськом у Старобільську. Перебував у зоні АТО два рази по два місяці. Брав участь у бойових діях. Про перебування в АТО розповідає неохоче. Служив у розвідці, а значить діяли тихо, без зайвого галасу, не залишали слідів. Вони майже весь час перебували у лісі, в місті були мало, тільки їздили по воду. Сергій розказує, що не все населення ставилось добре, по-різному. Йому пощастило: не доводилося ховати друзів, але згадка про війну залишиться назавжди.
Звичайно, служба була би набагато важчою, якби не волонтери. Вони були часто, і допомагали краще ніж держава:привозили речі, продукти. Раз на тиждень приїжджала машина з продуктами харчування, яка дуже їм допомагала. Особливо дякує керівництву «Агробізнесу» Собуцькому О.М. До речі, гуманітарна допомога від «Агробізнесу» раз на два тижні і по сьогоднішній день доставляється на передову.
Сьогодні у Волочиському районі близько 600 атовців. Зараз його брат Олександр, який теж навчався у нашій школі, знаходиться у зоні АТО.
Ми пишаємося героями, які захищають нашу країну і завжди будемо їх пам`ятати. Повертайтесь живими!
Юний журналіст Щегельська Дар’я