Ще один наш випускник, учасник АТО, Роман Гуляк. У школі його знали усі та і поза школою також, адже його мати працює вчителем історії у школі, бабуся працювала заступником директора. Тому в перший клас він прийшов зовсім не переляканим, адже і до того тут бував часто.
Згадує перша вчителька Сінькова Р.В.:
– При імені Рома Гуляк в пам’яті відразу виникає образ стрункого худорлявого хлопчика, з виразними темними очима, акуратно підстриженим темним хвилястим волоссям. На маленького першокласника відразу посипалось безліч обов’язків: слід навчитися гарно читати, охайно красиво виводити літери і цифри, розв’язувати приклади і задачі. З перших днів Рома поєднував навчання в школі з навчанням в танцювальній студії. А з яким захопленням ми спостерігали за ним, коли він танцював на шкільних заходах та на сцені Будинку культури. Вишукані костюми (пошиті мамою), справжні артистичні рухи – все це викликало захоплення і гордість. Адже то наш Ромка, він з нашого класу.
Далі навчався у класі правового профілю, який вперше був створений в НВК. Класний керівник Тамара Павлівна, а вчитися в школі, де мама спостерігає за кожним твоїм кроком непереливки. В старшій школі класним керівником стала Мосендз Інна Василівна. Коли мова заходить про шкільні роки, особливо Рома згадує Пастух Г.М., яка вчила його української мови та літератури.
– Є люди, про яких кажуть “З ним можна і в огонь і в воду”. От такий і Ромка: прямий, відкритий, нелукавий. Не любить брехні. Говорить завжди правду, навіть тоді, коли комусь вона не подобається. Добрий, завжди подасть руку допомоги, коли треба заради друга ризикнути. Гарний танцюрист, спортсмен, наполегливий у досягненні мети. І взагалі гарний приклад для молодих людей. До нього завжди тягнуться однолітки. Класний хлопець, як каже сучасна молодь!
Як згадує Тамара Павлівна: «Учнем був не зовсім слухняним, вчився не на повну потужність, хоч задатки природні мав». Після закінчення школи продовжив навчання у торгівельно – економічному інституті на факультеті комерційна діяльність в митній справі у місті Хмельницькому. Відслужив строкову службу у м.Феодосії у частині МЧС.
Коли отримав повістку в АТО, рідні намагалися відмовити, сховати. Але він одразу сказав, що ховатися не буде і відслужить так як усі. Був мобілізований у липні 2015 року до Збройних Сил України. Зараз перебуває у Донецькій області, село Луганське, 20 кілометрів від Дебальцева. Професія у нього військова, коректувальник мінометного вогню, обслуговує важкий 120 мм міномет.
Мати розповідає, що син намагається не хвилювати рідних своїми проблемами, тільки завжди і чути: «Не хвилюйтесь, у нас все спокійно». Лише з новин мати може почути про обстріли. Підтримують хлопця рідні, волонтери, учні НВК (вітання 14 жовтня, на День Захисника Вітчизни він отримав від учнів 10-Б класу).
Тамара Павлівна згадує, що найбільше що вразило хлопця це очі дітей, які втратили дитинство. Він порівнює своє дитинство з їхнім, тому що бачить перед собою засмучених переляканих дітей Донбасу.
Під час перебування в АТО хлопець змінився психологічно, у нього відбулася дуже сильна переоцінка духовних цінностей. Мама хлопця впевнена, що після війни він повернеться зовсім іншим: мужнім, дорослим чоловіком, який пізнав справжню вартість життя.
Ромо, головне повертайся і знай, що за тебе моляться усі.
Юний журналіст Побережна Ірина