29 серпня 2026 року у Волочиському ліцеї імені Героя України Максима Отінова відбувся пам’ятний захід, присвячений Дню пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Цього ранку шкільне подвір’я було незвично тихим. На ньому зібралися учні 8–11 класів, учителі та працівники ліцею. Ми стояли разом, щоб згадати тих, завдяки кому сьогодні маємо можливість навчатися, спілкуватися, мріяти та просто жити.
Для мене цей захід був особливим. Коли ми говоримо про війну, часто чуємо багато імен, дат, назв міст і подій. Але за кожним ім’ям стоїть людина — чийсь син, батько, брат, друг, випускник нашого ліцею. Саме тому цього дня особливо гостро відчувалося, наскільки дорогою ціною Україна виборює свою свободу.
Пам’ятне зібрання розпочалося словами: «Слава Україні!» Ведучі нагадали, що 29 серпня ми вшановуємо військовослужбовців та учасників добровольчих формувань, які загинули, захищаючи нашу державу.
Символом цього дня є соняшник. Він нагадує про трагічні події Іловайської трагедії, але водночас символізує незламність українського народу. Соняшник завжди тягнеться до сонця, і мені здається, що так само й Україна, попри біль і втрати, продовжує тягнутися до світла, свободи та перемоги.
Під час заходу ми згадали сторінки багатовікової історії боротьби українців за свободу — від козаків і Запорозької Січі до героїв Крут, січових стрільців, воїнів УПА, шістдесятників, учасників Революції на граніті та сучасних захисників України.
Особливо хвилюючим моментом стала декламація поезії ученицею 9-А класу Буркою Маргаритою. Її слова змусили кожного з нас замислитися над ціною мирного життя:
«За кожен день, за мирні ці світанки —
Вклоняємось Героям на віки».
Після цього настала найтяжча й водночас найважливіша мить — хвилина мовчання.
Було названо імена наших загиблих випускників, батьків та працівника ліцею: Драгосєвича Максима, Климчука Сергія, Гуляка Романа, Комара Владислава, Отінова Максима, Бойка Дмитра, Шафінського Івана, Гуменюка Олександра, Данчишина Андрія, Мельничука Олександра, Ніколаєва Олександра, Юзвіна Сергія, Романчука Сергія, Мельничука Євгена, Мединського Ігоря, Короля Володимира, Оздоєва Ібрагіма, Байди Олександра, Бурова Руслана, Пахолка Олександра та Дозорця Віталія.
Коли звучали ці імена, я думала про те, що колись ці люди так само ходили коридорами нашого ліцею, сиділи за партами, спілкувалися з друзями, будували плани на майбутнє. Вони мали свої мрії, родини, надії. Але війна забрала в них можливість побачити мирне майбутнє.
Ми вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання та поклали квіти.
Під час заходу над ліцеєм замайоріли Державний Прапор України, прапор Волочиської територіальної громади та прапор Волочиського ліцею імені Героя України Максима Отінова. Під час виконання Державного Гімну України прапори були приспущені на знак скорботи та пошани.
До учасників заходу звернулися директор ліцею Володимир Васильович Ревуцький та Дарія Гончаренко, яка активно допомагає нашим військовим. Особливо зворушливо звучали її слова. Вони ще раз нагадали нам, що пам’ять — це не лише згадка про минуле. Це наша відповідальність перед тими, хто віддав життя за Україну.
Пісня «Журавлі» у виконанні Софії Тернавської та музичний номер учителів «Сльози перемоги» стали окремими хвилинами душевної єдності та пошани.
У кожній пісні звучали біль утрат, вдячність Героям і віра в майбутню перемогу.
Я вважаю, що такі заходи потрібні нам не лише для того, щоб згадати загиблих. Вони допомагають зрозуміти, якою ціною нам дається можливість жити, навчатися та будувати своє майбутнє.
Пам’ять — це не просто хвилина мовчання. Пам’ять — це коли ми не дозволяємо забути імена. Коли розповідаємо про Героїв своїм друзям і молодшим школярам. Коли бережемо свою мову, культуру та державу. Коли добре навчаємося і намагаємося бути гідними тих, хто захищав наше право на майбутнє.
Для мене День пам’яті захисників України — це день вдячності. Вдячності людям, які стали на захист нашої держави й заплатили за її свободу найвищу ціну.
Ми не можемо повернути їх до життя. Але можемо зробити найважливіше — пам’ятати.
Пам’ятати кожне ім’я.
Пам’ятати кожну родину.
Пам’ятати кожного Героя.
І берегти Україну, за яку вони віддали своє життя.
Світла пам’ять нашим захисникам.
Вічна шана Героям України!
Учениця 9-Б класу Пипа Софія
