День Андрі́я (Калита) — припадає на ніч і день 30 листопада 13 грудня, вважається днем пам’яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозванного. Це день народного календаря, до якого приурочували Андріївський обряд «Калиту», суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи. День Андрія справді парубоцький день. Молодь у цей день влаштовувала різноманітні забави. Основна дія свята — це відкусування «калити». Печиво прив’язують якнайвище попід стелею, а потім хлопці та дівчата з зав’язаними очима мусять дострибнути до нього й відкусити шматок.
Колись і у нашій школі в клубі «Старшокласник» проводилися Андріївські вечорниці. Для того щоб дізнатися, як усе проходило, я вирішила зустрітися з головним режисером цього свята, людиною, яка довгий час працювала у нашій школі Філіпченко Раїсою Євстафіївною. Вона з радістю розповіла мені про усе.
– Це були великі театралізовані вистави, де учні могли не тільки відпочити, а й чогось навчитися,отримати пізнавальну народознавчу інформацію. Гостини в молодіжному клубі «Старшокласник» тривали 2,5 години, репетиційний період – 2 тижні, репетиції проводилися у вечірній час, в сценарії поєднувалися пісня, слово, танець, одна дія змінювала іншу, і кожен був учасником. У багатьох школах проводилися «Андріївські вечорниці», проте вони нерідко зводилися до шоу-концерту, і більшість учасників залишалися бездіяльними. А у нас вечорниці були ніби молодіжним клубом, де хлопці й дівчата здружувалися, вчилися залицятися,вибирали на все життя собі пару.
Вечорниці мали свої неписані закони, провірені поколіннями: жестикулювання, відсутність сторонніх спостерігачів, всі хлопці й дівчата були учасниками. Це був спосіб познайомити старшокласників з давніми звичаями та традиціями, вони ніби переносилися у давні часи, де кожен не відчував себе зайвим. В залі панувала атмосфера дружелюбності, учні різних класів здружувалися між собою. Дехто вперше одягав сорочку та шаровари. Під час танців парувалися дівчата з одного класу, а хлопці з іншого. Дівчата пекли пампушки, робили вареники, хлопці приносили півнів, приводили собак – це все для ворожіння. Усі в українських костюмах, дітей спеціально навчали танцювати народні українські танці: полька, карапет.
Програма була побудована так: спочатку хлопці приходили до дівчат на вечорниці, усі кусали калиту (спеціально випікали на хлібзаводі), їли. Потім йшли словесні перепалки: усі сміялися, жартували. Калиту підіймали на червоній стрічці і співали: «Їду, їду калиту співати». Для усіх хлопців були розписані ролі, після цього, як калита була надщерблена, отаман й отаманша усіх пригощали спеціально звареною кашею. Дівчата запрошували на вечерю, розучували колядки, вечеря проходила при свічках, потім починали ворожити.
Після ворожінь починалася танцювальна програма: під баян танцювали українські танці.
Багато наших випускників, прочитавши цю статтю, згадають це веселе свято шкільних років. Згадають – і посміхнуться…
Юний журналіст Мельник Яніна