Я, продовжуючи  своє дослідження, захотіла дізнатися: як же допомогла робота в МАН нашим випускникам. Тим, хто дійшов до останнього етапу, тим, хто побував у Києві, хто представляв свою роботу найкращим з кращих. Таких манівців у нашій школі було п’ятеро. Це Хлонь Марія, Мартинюк  Лілія, Трембач Ольга та Небельська Аліна. Усі вони зараз є студентами різних ВУЗів, і, повірте, отримати їхню відповідь було нелегко. Я просила їх дати відповідь на таке питання:

 -Чи варто працювати у Малій академії наук і як це вам допомогло при виборі майбутньої професії?

Отже, Аліна Небельська, студентка 1 курсу Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка:

-Чи варто працювати у Малій академії наук? Не замислюючись відповім, що так! Говорю це із власного досвіду, адже довгих три роки свого шкільного життя – з 9 по 11 клас присвятила роботі у МАНі,  і я ні на мить не шкодую про це! Два роки ми з моїм науковим керівником, Юлею Григорівною Молотай, працювали у секції «Фольклористика». Ми досліджували регіональні особливості весільного пісенного фольклору Західного Поділля ХIХ – ХХ століть. Я дізналась багато нового та доволі цікавого, а коли пізнаєш щось нове, то це завжди приносить радість. Пам’ятаю, наскільки страшно було вперше захищати свою наукову роботу спочатку на районному, а потім – обласному рівні. Тремтіла душа і навіть руки, думалося про те, щоб гідно виступити, щоб мене гідно оцінили. Але завжди страшно щось робити вперше, головне – згодом  подолати страх! Уміння долати  страх, набиратись упевненості, тримати хвилювання під контролем, сміливо виступати перед широкою  аудиторією – це, апріорі, лише деякі з опанованих мною уроків МАНу. Протягом двох років я посідала третє місце в обласному турі конкурсу-захисту. Я розуміла, що мене гідно оцінили, але водночас розуміла й те, що ще є над чим працювати та до чого прагнути. Тому робота в МАНі – хороша можливість перевірити, на що ти здатен, порівняти себе з іншими дітьми, визначити свої переваги та проаналізувати власні недоліки і замислитись над їх виправленням.

В 11 класі ми перейшли у секцію «Журналістика». Це був найцікавіший та найпрогресивніший рік роботи у МАНі. Я завжди мріяла стати журналістом, тому писати роботу з журналістики було для мене неабияким задоволенням, бо це робило мене, по-перше, на крок ближче до  мрії, а, по-друге, ще раз доводило, що журналістика – моє покликання. Ми з Юлею Григорівною досліджували особливості газетних заголовків, аналізуючи Волочиську районну газету «Зоря». Дворічний досвід дуже допоміг мені,  коли  захищалась на районному, регіональному, а згодом і Всеукраїнському  рівнях у секції «Журналістика», бо повсякчас опановувала себе все більше. Звичайно, перед захистами на усіх рівнях спочатку було страшно, але коли я  виходила виступати перед  аудиторією та членами журі, то страх миттєво зникав, я розуміла, що маю  зробити все, що в моїх силах – маю виступити гідно, бо журналістика – моя мрія. Отже,  робота в МАНі – це орієнтир, який змусив мене  іти вперед, іти до своєї мети, долаючи непередбачувані перешкоди, постійно саморозвиватися та самовдосконалюватися. Винагородами  нашої праці стало перше місце на регіональному та друге на Всеукраїнському етапах конкурсу, що було несподівано, але дуже приємно. Та не лише призові місця головне, а й весь досвід, навики, емоції, та враження, які стали вагомою частиною мого життя, а результатом – вступ до омріяного вузу. Саме на МАНі мене розгледіли, саме завдяки МАНу мене запросили до КНУ імені Тараса Шевченка, а моя викладачка зі вступу до спеціальності, яка була членом журі під час мого захисту в Києві, сказала, що пам’ятає мене ще з МАНу. Окрім того, під час захисту на республіканському рівні у своїй секції я знайшла однодумців, а зараз – однокурсників.

Тож дякую моєму науковому керівникові, Юлі Григорівні Молотай, за те, що порадила мені спробувати  власні сили у МАНі та пропрацювала стільки років зі мною і батькам, які завжди підтримували мене в усіх моїх починаннях.

Студентка IV курсу спеціальності  «Фольклористика, українська мова і література та іноземна мова» Інституту Філології КНУ ім.Тараса Шевченка  Хлонь Марія

-Якби мені, учениці 9 класу, 6 років назад сказали, що фольклор стане моїм життям, я б не повірила. Так само я б і не повірила, що моя робота в МАН два рази поспіль займе спочатку третє, а в 11 класі  – друге місце на всеукраїнському етапі. Але саме участь у конкурсі-захисті наукових робіт в МАН стала першою цеглинкою в моїй тепер професійній науковій діяльності. Ще ученицею я познайомилась зі світилами сучасної фольклористики, і це мене надихнуло вивчати культуру і міфологію нашого народу, я усвідомлено вибрала свою спеціальність при вступі до університету. Неймовірно, але темою моєї бакалаврської роботи являється саме та, яка була обрана для написання МАНівського дослідження. Я вірю, в те, чим зараз займаюсь, і усвідомлюю, що наша культура потребує глибокого вивчення і популяризації . Я дуже вдячна Волочиському НВК за те, що я вчасно усвідомила, чим хочу займатись в своєму житті!

Мартинюк Лілія,  студентка ІV курсу Національного університету «Одеська юридична академія»

Особисто для мене  Мала Академія Наук – це один із найяскравіших і, мабуть, найцікавіший період мого шкільного життя.   Бо саме тоді я вперше відчула суть справжньої серйозної роботи –   роботи над пошуком своїх вподобань,  роботи над собою.    Протягом цих трьох років  я  познайомилася з однодумцями, зрозуміла суть наукового дослідження, взяла участь у справжніх археологічних розкопках та знайшла педагога всього мого життя.   Емоції, які мені довелось пережити, виховали в мені стійкість до випробувань  і навчили долати труднощі.   Я не раз згадувала МАН під час написання курсових та бакалаврської роботи і сьогодні із впевненістю можу сказати, що   мої  сили і старання  в старших класах не пройшли дарма.  Дякую своєму рідному  НВК та  МАН за  перший і такий важливий шанс  спробувати себе.

Трембач Ольга, студентка Київського національного університету  театру, кіно і телебачення ім.Карпенка-Карого

Написання наукової роботи в школі допомогло при написанні курсової роботи в університеті, адже ти вже знаєш, як структурувати роботу, і слова “науковий апарат” зовсім не лякають, а наукова стаття аж ніяк не викликає труднощів. Не можна не зазначити і той факт, що при підготовці до манівської контрольної роботи , значно збільшується багаж знань з дисципліни, яка досліджується. А ще це шанс публічного виступу, що впливає також  і на розвиток особистісних якостей молодого науковця. Варто сказати й про те, що якщо пощастить і вдасться дістатись до всеукраїнського рівня, то це не тільки поїздка до столиці, а ще море нових знайомств, вражень, безцінний досвід, а також теплі спогади, які залишаються опісля.

Ось такі вони, наші переможці. Усі навчаються у таких ВУЗах, про які мріяли, живуть цікавим студентським життя. Зверніть увагу, що жоден з них не пошкодував про те, що колись віддав багато часу та сил роботі у МАНі.  Тож пора і нам, сьогоднішнім школярам, переймати у них естафету. Можливо, через кільканадцять років, на цьому сайті будуть і наші  фотографії як переможців.

Тернавська Тетяна