Ще кілька років назад про цю людину в нашому місті не знав лише байдужий до того, що відбувається в житті громади. Ця дивовижна дівчина зробила всі події того часу цікавими та незабутніми.
Емілі Ейкерс, а саме про неї піде далі мова, уродженка штату Колорадо, що в Сполучених Штатах Америки , як добрий посланець Корпусу Миру приїхала у Волочиськ для навчання наших дітей англійської мови. У нашому закладі були зібрані за бажанням батьків різновікові групи учнів , які мали можливість на уроках іноземної мови працювати з волонтером над програмовим матеріалом, але найбільш цінним було щоденне спілкування з носієм мови. Це мало допомогти дітям відчути себе в справжньому мовному середовищі і пізнати краще про традиції іншого народу, а також поділитися своїми, українськими, такими неподібними та вражаючими.
Емілі зріднилася з волочисьцями, активно включалася в громадське життя міста та закладу, відгукувалася на різні пропозиції допомогти у плані навчання та викладання даного предмету, доповнення виступів учнів на фестивалі – конкурсі « Водограй», впровадження досвіду використання новітньої техніки. Пізнавальними були проекти – тренінги за участю як дорослих , так і учнів, участь в мовних таборах ,поїздки по визначних місцях нашої країни. Такі події в серці молодої американки зародили вогник любові до ще недавно незнайомого їй народу та допомогло підказати нам відповіді на болючі для усіх нас питання життя суспільства та кожного зокрема. У це неможливо повірити, але ця завжди оригінальна і яскрава дівчина відвела особливе місце вишиванкам та традиційним українським прикрасам, що гармонійно вписалися з індіанськими оберегами, з якими Емілі ніколи не розлучалася. Вона завжди з великим азартом переймала наші традиції відзначення релігійних та державних свят, цікавилася звичаями. За час праці в Україні змінилися і її риси характеру: вона стала такою ж щедрою, відкритою, щирою, чуйною , як ми – українці.
Відверто кажучи, не кожен з нас знайшов би в собі мужність відважитися працювати, як Емілі, в іншій країні і в непростих для адаптації умовах жити там, а ще й пройнятися менталітетом настільки, щоб вже живучи в США, продовжувати підтримувати традиції українців, поглиблювати володіння українською мовою на додаткових заняттях з українкою, що проживає зараз закордоном, відвідувати храм української діаспори в Нью-Йорку, де зараз працює і живе Емілі,а ще знайти стільки друзів, які б довший час мали бажання контактувати та цікавитися всім, що відбувається, співпереживати, підтримувати та допомагати.
Після закінчення відведеного періоду своєї місії Емілі Ейкерс повезла в серці уже полум’я любові до нашого краю та приємні спогади про перебування в Волочиську. Але на цьому все не закінчилося, бо через короткий проміжок часу вона повернулася до нас з мамою, Мері Ейкерс, щоб не у розповідях, а наживо показати найріднішій людині все , що стало тендітній, але сильній духом дівчині близьке. На жаль, приємні моменти спілкування злетіли дуже швидко. Прощаючись , ніхто і не сумнівався , що ця зустріч повториться.
І справді вчителі кафедри іноземної мови та окремі учні закладу щомісяця мають реальну можливість по телефону або через можливості Інтернету – через соціальні мережі В контакті, Однокласники, Linked in, в якій зараз працює Емілі, та Skype розповідати новини, обмінюватися порадами, методичними цікавинками , що допомагають зробити уроки змістовнішими та кориснішими, і знайомитися з однодумцями та однолітками, які підтримують інтерес до живого спілкування англійською мовою. Впроваджуючи Новий стандарт освіти в Україні, колектив закладу вдячний за отримані матеріали та досвід волонтера, який став у пригоді та використовується для навчання, виховання та різнобічного розвитку учнів.
У всіх нас є надія, що проект « Емілі в Країні чудес» не перервався, а перебуває на етапі перезавантаження . Сподіваємося, що найближчим часом з’являться нові сторінки цієї справді дивовижної історії про людину, яка залишила частинку свого серця кожному з нас.
Вчитель англійської мови Сірська О.І.
