9 Травня – день пам’яті, скорботи і День перемоги!
Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутній. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир, гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.
Велика Вітчизняна Війна – це величезна душевна рана в людських серцях. Це була найбільша війна за всю історію людства. Величезна кількість людей загинуло в цій війні. Люди віддавали свої життя за долю своєї Батьківщини, за своїх товаришів. Ми завжди будемо пам’ятати, які якості нашого народу допомогли здолати ворога. Терпіння, мужність,найбільша стійкість, любов до Батьківщини. Велика Вітчизняна війна захопила в свою орбіту не тільки людей, які безпосередньо воювали, а й позначилася на житті всієї країни, кожної людини. В історичній пам’яті народу повинна жити найбільша вдячність тим, хто витримав важкі випробування перших днів війни. Перед цими подвигами ми повинні, зобов’язані схилити голову.
Вона залишила свій слід в кожній родині, людська пам’ять до сих пір зберігає тягар втрат, труднощі випробувань, напружений стан тих суворих днів, коли вся країна жила одним поривом – перемогти! Все далі відходять у минуле вогненні роки війни, все менше залишається живих свідків тих років. Але подвиг наших дідів буде завжди жити в наших серцях.
Кот Катерина, учениця 10-А класу
Гордимося подвигами прадідів
9 травня–День перемоги. Це світле і скорботне свято живе і буде жити в пам’яті народу. Саме цей день ознаменував переможне завершення Великої Вітчизняної війни. Дорогою ціною дісталася людству ця перемога. Для українців, як і для всіх інших народів, об’єднаних тоді у СРСР, Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє. Це була справедлива, визвольна, священна війна проти підступного і жорстокого ворога, який виношував плани перетворити на рабів народи Європи. Стрімко збігають роки. Усе менше залишається тих, хто наближав Перемогу. Виросли уже правнуки героїв, котрі щедро полили своєю кров’ю священну землю Батьківщини.
Велика Вітчизняна війна – одна з найдраматичніших сторінок нашої історії ХХ ст. Ось чому вона продовжує жити незагоєною раною у свідомості мільйонів співвітчизників, усіх людей доброї волі. І чимдалі у минуле відходять грізніїї обриси, тим повніше осягається велич народного ПОДВИГУ, який передається від покоління до покоління як символ невмирущої слави наших батьків, дідів, прадідів, незборимого прагнення жити за ідеалами миру, свободи і справедливості. Ми пам’ятаємо полеглих на полі битви і низько вклоняємося ветеранам, які на своїх плечах винесли тягар війни і підняли країну з руїн у повоєнні роки.
Бажаємо всім захисникам Вітчизни міцного здоров’я на довгі літа, щастя, злагоди та мирного неба над головою. Низький уклін, вічна пам’ять і слава визволителям, котрі зі зброєю в руках захистили свободу і незалежність нашої країни.
Ярецька Ксенія 10-А
Гордимося подвигами прадідів
Кожного року дев’ятого травня наша країна відзначає свято Перемоги. У цей день ми вшановуємо пам’ять всіх, хто віддав своє життя заради мирного неба та нашого майбутнього, ми дякуємо всім, хто захищав свою рідну землю під час страшної війни 1939-1945 років.
Перемога в цій війні далась нам дуже важко. Весь український народ доклав максимум зусиль для того, щоб звільнити свою Батьківщину від німецьких загарбників. Воювали усі: солдати – на фронті, а мирні жителі – в тилу. Кожен вносив свою лепту у спільну справу. Але, на жаль, війна подарувала багато страждань нашому народові. Напевно, у кожну родину ці страшні події принесли смерть, біль та страх. Під час Другої світової війни загинули мільйони українців, у багатьох з них навіть немає могили. і ми вже ніколи не зможемо дізнатися їхніх імен. Ця війна жахлива також тим, що в ній брали участь люди, які не відчували ненависті один до одного, вони просто хотіли мирного жити на своїй землі.
Проте, все, що залишилось від тих кривавих подій, – це пам’ять. Тільки ми, молоде покоління, здатні зберегти цю пам’ять та передати нашим нащадкам, щоб ті, у свою чергу, передали своїм. На мою думку, це буде правильно щодо тих, хто залишив свої родини та пішов у бій, втрачаючи найдорожче – своє життя.
Ми, українська молодь, повинні пам’ятати про подвиг та героїзм наших прадідів та навчитися цінувати мирне небо, адже заради цього вони і боролися.
Скольська Аліна, 10 –А клас