Хорошим вчителям моїм
Багато є професій і посад,
Де шани більше, й статки немалі. 
Та ми обрали школу, бо у нас
Тоді були такі учителі. 
Пливли роки, мінялось все довкола,
Політики хитали вісь землі…
Незмінними лишались правда й школа,
 Бо в нас були такі учителі.
Ми їхню чесність брали за мету, 
Вимогливість вела в рутинній млі.
Нелегко хліб учительський дається,
 Проблеми день у день і немалі…
Заплаче серце й знову засміється — 
Бо в нас були такі учителі.
Ми долі дякуємо, що ви нам віддавали
і ерудицію, і теплоту душі.
Такими професійними ми стали,
бо в нас були такі учителі!

У кожного з нас в пам’яті своя шкільна стежина. Проходять роки, і вона стає великою дорогою довжиною в життя. І дуже важливо, хто йде поряд, хто відкриває людині вікно в цей дивовижний світ. Які ж почуття переповнюють дитячі щирі душі, коли вони чекають свого вчителя: страх чи цікавість, захоплення чи невпевненість?!…

Та коли у клас входили Андрушкевич Богдана Петрівна, Лисюк Ольга Петрівна та Лубкович Валентина Веніамінівна, щирі і людяні, коли звучали їх мудрі, з суто англійським гумором слова, дитячі хвилювання зникали, з’являвся у душах спокій, впевненість і довіра до педагогів. 

 Як же швидко летить час! Здається, зовсім недавно вони прийшла до ЗОШ №6 у ролі вчителів. В очах – вогонь, у душі – любов до дітей і бажання працювати.

 Які ж вони сьогодні?! Успішні особистості, в яких відчувається сила волі і душа, одні з найкращих педагогів міста, воістину обдаровані  і надзвичайно хороші люди. 

Усе це сприяло тому, що їх учні стали сумлінними і дисциплінованими, а вони робили усе, щоб уроки не були нудними. Ці талановиті вчителі добре знали, що душі вихованців просто так не відкриваються. Їхню любов, відданість треба завоювати. 

Їх уроки – це уроки педагогічної краси. Коли викладаєш свій предмет не один десяток років, здається, знаєш все до найменших дрібниць. Щирість, доброзичливість, повага до дітей, готовність їм допомогти у будь-яку хвилину – це ті риси, які допомагали їм знаходити шлях до серця учня, давали змогу заглянути у внутрішній світ дитини. Вони навчали, що головне – не оцінка “заради оцінки”, а міцні знання й переконання мають бути усвідомлені кожним, і якщо дотримуватимешся цього правила – ніколи не завиниш перед власною совістю, досягнеш поставленої мети.

Ці усміхнені оптимістичні обличчя стали рідними для багатьох з нас. Роки не мають влади над цими чарівними дамами, і вони зараз більше часу приділяють своїм сім’ям та самим собі, заслуживши у держави відпочинок на пенсії.

Не зли других і сам не злись…Такими словами починався поетичний експромт на аркуші паперу, який завжди знаходився на видному місці і кожен, хто заходив по справах у приміщення кафедри знав, що тут панує мир і доброта. Зараз цього аркуша немає , тому що толерантний  стиль спілкування з колегами та учнями-це наша родзинка.

 А.В.Дрозд і Бажанова Т.М. не так давно працюють у нашому закладі , але вже зараз у їхньому ставленні до роботи можна побачити їх наставника- Лубкович Валентину Веніамінівну. «Горить» на роботі і І.В.Тернавська  – учениця Богдани Петрівни. Вчитель передав у спадок своїй учениці величезну працьовитість, упевненість у своїх знаннях та почуття відповідальності. Гострий розум, невгамовне бажання пошуку істини та ще гостріше почуття справедливості передала своїм тепер вже колегам Г.Л.Горох, І.Б.Лисенко та А.І. Сірській Ольга Петрівна. Звичайно, характери у всіх різні, але завдання одне – вчити дітей не загубитися в світі перешкод та бурхливих змін, спираючись на знання та власні вміння.

Багато хорошого можуть сказати своїм вчителям і батьки наших учнів, випускники Волочиського НВК різних років. Кожного разу при частих зустрічах ми дякуємо нашим вчителям і радіємо, що вони у нас є.

Сірська Альона Іванівна

Залишити відповідь