Пам’яті героїв України

За вікном 21 століття…А наша рідна незалежна велична Україна омилася потоками червоної крові ні в чому не винних людей, котрі просто прагнули кращого майбутнього для своїх нащадків та збереження суверенності рідної Батьківщини.

А почалось все з не підписання угоди про входження України до Євросоюзу та побиття мирних студентів. Після чого тисячі людей, обурившись такими діями влади, вийшли на Майдан у Києві, тим самим висловивши свій протест. Влада ж продовжувала чинити свавілля, в результаті чого повстала вже вся Україна і тепер не просто захищаючи побитих студентів, а борючись за власну незалежність та не даючи Україні впасти на коліна. Немає нації патріотичнішої та сильнішої духом, ніж українська! Але у дні з 19 по 22 лютого все досягнуло своєї критичної точки. Кривава стрілянина забрала життя майже сотні майданівців, ще декілька сотень було важко поранено. Кожен із загиблих поклав своє життя за нашу волю, за наше світле майбутнє. Загиблих героїв названо «Небесною сотнею», бо вони, мов сотня ангелів, вознеслися на небеса берегти Україну.

Ці страшні події не залишили байдужим нікого, в тому числі й учнів. Біль та переживання за  долю України ми втілили у власних поезіях. Шемерда Антоніна, учениця 11-Б класу, написала вірш «Україно, вгору підіймись!», а я, Небельська Аліна, – вірш «Слава Україні!» та поезію, присвячену загиблим героям Майдану «Небесна сотня». Ми завжди пам’ятатимемо наших героїв!

Аліна Небельська, 11-Б клас

«Україно, вгору підіймись!»

Україно, вгору підіймись!

Владі цій у вічі посміхнись!

І борись народе за життя!

Бо «сотні» цій немає вороття!

Вони померли – їх не повернуть,

І нам на іншу путь вже не звернуть!

Україно, сильною ти будь,

Народе мій, до тебе я звертаюсь,

Що в моїх силах, я роблю,

Але і сил у мене мало,

Була б я всемогутня, то…

Робила б все для України,

Та я просте мале дівча,

І в силах моїх лиш молитви.

Україно, вічно ти живи,

Бо ми – єдині жовто-сині кольори!

( Антоніна Шемерда)

«Небесна сотня»

Тихенько на вікні свіча палає,

Ридає Україна у гірких сльозах,

В останню путь героїв проводжає,

«Небесній сотні» слава на віка!

Знялися в небо молоді соколи,

Знялися в небо мудрії орли,

Злягли вони у боротьбі за волю

Кожного з нас та рідної землі.

Ридає мати над рідненьким сином,

Сльоза стікає на бліде лице.

«Слава героям!» – Звідусіль лунає.

Пам’ять про них ніколи не помре!

Ридає молода вдова-дівчина,

Коханого вона вже не верне,

Та став він ангелом всієї України,

З небес її тепер він береже.

Свіча на підвіконні догорає,

Ридає Україна у гірких сльозах,

В останню путь героїв проводжають,

«Небесній сотні» слава на віка!

(Аліна Небельська)

«Слава Україні!»

Заридала Україна страшно,

Вмилася кривавими сльозами,

Роздирають і терзають її серце

Торквемадівські тупі вандали.

Де це відано, щоб брат на брата

Накидавсь звірюкою безбожно

Щоб потоками невинних кров лилася

По країни незалежної просторах!?

Не відбере незалежність України,

Не зламає сильний дух її народу

Проклятющий Сталіна нащадок,

Проклятющий кат вкраїнського народу.

Бо немає нації вільніше в світі,

Не впаде вона ніколи на коліна!

Боряться велично українці

І поборять! Слава Україні!

(Небельська Аліна)

Залишити відповідь