Зараз ми живемо у час, коли страшні, тривожні події будуть назавжди записані в історії нашої держави і нові покоління будуть вивчати новітню історію України. Наші діти – це майбутнє нашої країни. Адже, у час війни їм випало на долю, не з власного бажання, відчувати ці страшні події. Наші діти вмить подорослішали. Тою чи іншою мірою кожного торкнулися події, які не можуть залишити осторонь ні дорослих, ні підлітків, ні навіть найменших дітей. Хтось змушений був покинути рідне місто, рідну домівку у пошуках безпеки. Хтось втратив рідних..

«В цей час, на жаль наша країна є місцем війни. Зараз дуже багато людей живуть на західній Україні або за кордоном. Деякі люди втратили дім та їм нікуди повертатися. Через війну мені із сім’єю довелося покинути власну домівку, всі найцінніші спогади приходили в мене вдома у Сумах. Раніше мені здавалося, що я не буду сумувати за домом, але зараз я зрозуміла, що кожен українець любить свою батьківщину понад усе, він стане горою за свою країну. Любіть Україну, бо це наша ненька. Цінуйте, любіть, пам’ятайте!»

Хоменко Ліза, чудова дівчинка, яка змушена була покинути рідну домівку і долучилась до нашого класу.

Але ми налаштовані оптимістично! Мої чудові п’ятикласники вірять в перемогу нашої рідної і найдорожчої країни України! Вірять у наших захисників, воїнів, які стоять на захисті кожного з нас! А ми їх підтримуємо і допомагаємо. Все неодмінно буде Україна! СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ!

Ковальчук О.Я.