Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам’ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали.

29 серпня 2021 року, в День пам’яті захисників України, на території нашого НВК відбулось відкриття меморіальної дошки, загиблому учаснику операції Об’єднаних сил, випускнику комплексу, старшому сержанту Збройних Сил України – Гуляку Романові.

На урочисту лінійку з нагоди встановлення пам’ятної дошки колишньому учневі, на подвір’ї його рідного закладу, зійшлися учні, вчителі, родичі, побратими, представники влади та небайдужі жителі громади.

Цього року, а саме 27 квітня 2021 року, наше місто сколихнула тривожна новина – в зоні проведення антитерористичної операції, під час виконання службових обов’язків, ми втратили нашого земляка, командира міномета – Гуляка Романа Володимировича, 07.10.1990 року народження.

Урочисте відкриття розпочалось із виконання Державного Гімну України, підняття та приспускання Державного Прапора України, прапора Волочиської ОТГ, Волочиського навчально-виховного комплексу та хвилини мовчання за загиблим Героєм.

Директор закладу Ревуцький Володимир Васильович, висловлюючи щирі співчуття сім’ї загиблого воїна, наголосив: «Героїзм Романа вчитиме майбутні покоління школярів таким звичним, але часом надскладним людським якостям як гідність, повага, любов і вірність». І зазначив, що наразі найголовніше наше завдання – зберегти пам’ять про подвиги наших земляків.

«Загиблого героя не повернути, шкода, що йдуть на небеса такі молоді хлопці, але пам’ять про нього завжди житиме в наших серцях», — зазначив бойовий побратим, член спілки учасників бойових дій в зоні АТО Волочиської ОТГ, випускник нашого закладу, Довгань Василь.

Відкрили пам’ятну дошку, встановлену на будівлі навчального закладу, побратими загиблого воїна. Після чого учасники заходу поклали квіти та низько схилили голови на знак великої шани та вічної пам’яті.

Мама загиблого випускника Гуляк Тамара Павлівна ледь стримуючи сльози промовила слова сина: «Держава мені дала багато, і я, мамо, її маю віддати належне. Не хвилюйся, це мій останній контракт.» І він, на жаль, для нього став останнім.

Класний керівник Мосендз Інна Василівна згадала Романа як доброго, щирого учня, який завжди говорив правдиво, відверто. Його подвиг буде прикладом для учнів, бо вдивляючись в обличчя загиблого Героя, усвідомлюємо, що Україна втратила одного з найкращих, найсміливіших, найдостойніших синів.

Багато слів хороших та сумних було сказано під час години пам’яті, присвяченій Гуляку Романові. Навіть небо плакало за Героєм рясним дощем.

Роман загинув, захищаючи свою землю. Але світла пам’ять про нього – назавжди залишиться з нами. Нам усім дуже хочеться миру і спокою! І коли ми говоримо про війну, про воїнів, котрі в цей час захищають незалежність і неподільність нашої держави, ми розуміємо, що вони там для того, щоб життя продовжувалось, щоб росли щасливі і усміхнені діти, щоб було мирне небо над нашими головами. І ми, в свою чергу, повинні розуміти якою ціною платимо за кожен новий день! І молити у Бога кращої долі для неньки-України.

СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!

Учениця 9-Г класу
Ткачук Вікторія