Дуже швидко летить час. У тих далеких 2013 – 2014 роках, коли відбувалися події Революції Гідності та Помаранчевої революції, нам, сьогоднішним семикласникам, було всього по чотири роки.

Про ті важливі події, які назавжди змінили нашу країну,  нам розповідають наші батьки та вчителі. На жаль, на шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку стали і герої Небесної Сотні.

Пам’ятники Небесній Сотні та пам’ять про тих людей – частина великої історії нашої країни, яку обов’язково треба зберігати та передавати наступним поколінням.

На виховній годині учні 7-А, 7- Б та 7-В разом зі своїми класними керівниками вирушили до  пам’ятника Небесної Сотні, щоб вшанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя за Свободу та Незалежність нашої країни. Мене дуже вразили слова великого мислителя античного світу Марка Аврелія, який  сказав, що мертвим не треба пам’ятників – живим треба пам’ятники, щоб їхні серця не зачерствіли. Цей пам’ятник для нас, живих. Ми, хоча ще діти, але вже розуміємо, що мирне небо над головою коштує крові людської. Ми повинні знати, що безневинні люди загинули за нашу честь і гідність, свободу. Повинні завжди пам’ятати про цих мужніх людей, які не боялись померти за Україну…

Хвилиною мовчання вшанували тих, хто віддав своє життя за мрію про свободу. У скорботі схилили низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Після цього запалили лампадки та поклали квіти. На думку моїх однокласників такі заходи допомагають нам не лише отримати знання про історію, а й виховують у нас повагу до власної культури та традицій, формуючи гідність та патріотизм.  

Незважаючи на усі біди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.

Учениця 7-А класу Костюк Софія