Святкування ювілеїв завжди було важливим моментом у житті нашого закладу, адже це можливість підбити підсумки, згадати минулі досягнення та подякувати тим, хто зробив свій внесок у розвиток школи. Проте війна вносить свої корективи, змушуючи нас переосмислювати традиційні підходи до таких подій.

Попри складну ситуацію, ми вирішили, що це свято не має бути про гучність і розкіш, а про вдячність, єдність і надію на майбутнє.

Цьогорічний ювілей школи набув особливого значення. У час, коли війна випробовує нас на міцність, школа стала осередком єдності, підтримки та взаєморозуміння.

Урочистість  була  присвячена інформуванню колективу ліцею про подвиг випускника закладу Героя України Отінова, вшануванню пам’яті захисників, які загинули,  вшануванню мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України: випускників, батьків учнів, жителів громади та збору благодійних коштів  на потреби ЗСУ.

6 грудня усі ліцеїсти, вчителі та батьки зібралися у центрі культури та дозвілля «Гармонія» ім. М.П. Чепелюка. Софія Олійник та Биць Віталій розпочали зібрання. Метроном відмірює секунди, наповнюючи тишу ритмічним стуком, як символ непорушного часу. В його рівномірному відліку хвилина мовчання стає глибшим нагадуванням про те, що варто пам’ятати. Згадали тих, хто вступив у небесне військо та вже ніколи не сяде поруч.

Волочиський ліцей імені Максима Отінова  ̶  саме така нова нашого навчального закладу. Ким був на війні,  яким він став, чому Президент України присвоїв йому звання Герой України. Діти розповіли історію нашого випускника, прозвучали спогади вчителів та однокласників.

Максима Отінова побратими називали «Тор». Тор – Бог грому та блискавки, що боровся зі злом та горою стояв за правду. Максим  мав подібний характер та сталеву волю, любов до життя, був борцем, любив справедливість та ненавидів підлість і підступність. За час служби  був тричі поранений, мав не одну контузію. Одного разу, сам стікаючи кров’ю, таки зміг витягти пораненого товариша з небезпечної зони. За мужність та відданість рідній країні, за виконання поставлених завдань на полі бою Максим Отінов удостоєний багатьох нагород. Серед них: почесна відзнака «За досягнення у військовій службі», нагрудні знаки «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України, «Честь і Слава» ІІ ступеня, «Козацький хрест – За бойові заслуги», медалі «Захисник Рідної землі», «Учасник бойових дій». А 23 серпня 2024 року Президент України підписав Указ про присвоєння Отінову Максиму Леонідовичу високого звання – Герой України.

Почесні гості зібрання народний депутат України Лабазюк С.П. виступив з вітальним словами та словами подяки батькам загиблих героїв Гуляка Романа та Комара Владислава. Іменними подарунками були відзначені вчителі предмета «Захист України» Скакун Л.Д,, Пастух В.В.

Міський Голова Черниченко К.В. проінформував усіх присутніх щодо рішення міської ради   присвоєння Волочиському ліцею імені ГЕРОЯ УКРАЇНИ МАКСИМА ОТІНОВА.

Сьогодні десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих – патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи неньку Україну. Це бійці, що зі зброєю в руках захищають нашу землю, лікарі, які повертають поранених з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія. 

Тримають стрій наші випускники, батьки, працівники закладу, якими  ми гордимося. Вони творять історію нашої держави, героїчні сторінки літопису навчального закладу. Ведучі згадали історії випускників, які обрали професію військового від найперших до наймолодших. Запросили на сцену підполковника ЗСУ Шевчука Владислава, майора Кириліва Івана та волонтера Оліха Дениса.

Згадали і про військових медиків, а саме Віталія Тимощука , випускника 2003 року.Начальник стабілізаційного пункту під Авдіївкою. Сотні українських дітей, завдяки щоденній важкій роботі Віталія та його побратимів, змогли зустріти живими своїх батьків. За ці врятовані життя старший лейтенант медичної групи Віталій Тимощук нагороджений Срібним Хрестом Головнокомандувача Збройних Сил України та нагрудним знаком командувача об’єднаних сил «За службу та звитягу ІІІ ступеня».

Понад 105 батьків наших учнів беруть участь у війні України з росією. Гучними оплесками глядачі зустріли батька наших учнів Глущука Степана, який добровільно вступив до лав ЗСУ та пройшов увесь фронт. Зараз знаходиться на лікуванні.

Згадали і про жінок в армії, які проходять крізь усі випробування і невтомно наближають нашу перемогу над ворогами України. Капітан Уварова Тетяна Ігорівна у відеопривітанні звернулась до дітей зі словами вітання зі святом Миколая.

Пісні, які були написані вже у роки війни прозвучали у виконанні учнів та вчителів нашої школи.

Тільки разом ми можемо дійти до перемоги,  з початку війни наш заклад зібрав більше 1 млн гривень на потреби ЗСУ. За ці кошти ми купували прилади нічного бачення, дрони, мавіки, підтримали коштами й  ремонт човна та придбання позашляховиків  для потреб військових, неодноразово надавали матеріальну підтримку на лікування батькам-військовим учнів ліцею.  Формували  харчові пакунки, плели сітки та вірили у краще, надсилали щирі листи, малюнки та обереги. Руками учнів виготовлено та відправлено  8 fpv дронів  в зону бойових дій. Ми маємо гуртуватись  та вести свій фронт задля усіх тих хто воює, щоб  лихо нас минуло, щоб жила надія на перемогу. 

Одним із головних акцентів свята стала благодійна ініціатива. У скриньку під час концерту було зібрано 25 238грн.

Наприкінці заходу до глядачів звернувся незмінний директор  Володимир Васильович Ревуцький. Його слова подяки, шани та підтримки лунали у переповненому залі.

Школа – це більше, ніж стіни. 35 років – це не лише про час, а про людей, які створюють спільноту. Під час війни школа вкотре довела, що вона є не лише місцем навчання, а й осередком підтримки, надії та сили. Святкування ювілею стало потужним нагадуванням: навіть у найтемніші часи ми здатні об’єднуватися заради майбутнього.

Цей день залишив глибокий слід у серцях усіх, хто взяв у ньому участь. І хоча сьогодні школа продовжує працювати в умовах війни, віра в перемогу, підтримка один одного та невтомна праця її громади є запорукою того, що попереду – тільки найкраще.

Святкування 35-річчя школи під час війни стало прикладом того, як навіть у складні часи можна знайти спосіб об’єднати людей, вшанувати минуле та закласти основу для майбутнього. Цей день показав, що навіть у найтемніші моменти є місце для світла, добра і надії. Разом ми сильні, і разом ми переможемо!

Ми віримо, що наша школа святкуватиме ще багато ювілеїв – у мирній, незалежній Україні!

Старинська С, вчитель української мови та літератури