На мою думку, школа – це наш другий дім, адже тут ми проводимо більше часу, ніж де б то не було. Однокласники і вчителі- це наша друга сім’я. Тут ми вчимося розуміти один одного, знаходимо друзів та розвиваємо свої таланти та здібності. Тому із впевненістю можемо сказати, що вчителі – це наші друзі і наставники. 

Зараз мої думки все частіше линуть в минуле. Я згадую свою першу вчительку, яка була і є для мене кумиром, вічним ідеалом та прикладом. Крізь роки згадка про перші шкільні дні, теплі та зворушливі. В той чудовий час мого дитинства поруч зі мною була дорога для мене людина- Віта Петрівна- моя перша вчителька.

Це вона прийняла нас, наляканих і розгублених, з рук батьків та заспокоїла. Віта Петрівна раділа нашим маленьким перемогам, переживала з нами труднощі й  вчила завжди знаходити вихід з важких ситуацій, вчила нас людяності і добра. Я до сих пір згадую її повчальні слова: “Ставтесь до людей так, як би ви хотіли, щоб вони ставились до вас”.

Всі ми дуже вдячні Віті Петрівні, адже вона завжди підтримувала та терпляче навчала нас не тільки читати і писати, але й бути уважними один до одного, знаходити друзів та вміти спілкуватись з людьми.

Багато різних свят ми провели разом і спогади про кожне з них назавжди залишиться не тільки на фото, а й у наших серцях.

Вчитель — це професія, яка заслуговує поваги. Хто, як не вчителі, навчають нас добра, чесності, ввічливості.

Розумна, завжди усміхнена, щира, справедлива — саме такою я пам’ятатиму свою першу вчительку. Напевно, перерахувати усе, чому вона мене навчила, неможливо. Віта Петрівна ніколи не відмовляла нам у допомозі, підтримувала нас. Вона була вимогливою, але, водночас, люблячою.

Ми до сих пір заходимо в  наш клас до  Віти Петрівни, щоб згадати дитинство та розповісти їй про свої досягнення. Ми вдячні їй за цей час разом.

Учениця 11-Б класу Карасевич Олександра