Цього червня для мене завершився важливий етап: я закінчила дев’ятий клас і отримала свідоцтво з відзнакою. Цей день назавжди залишиться в моїй пам’яті: святкові вишиванки, усмішки друзів, хвилювання на сцені, сльози радості в очах батьків і вчителів. Наш випускний став прекрасним дійством — веселим, щирим і трішечки сумним.
Але на цьому наша історія не завершилась — попереду була поїздка, яку ми чекали ще з початку навчального року. Разом із однокласниками ми вирушили у серце Карпат — чарівне Закарпаття. І це була пригода, яку я запам’ятаю на все життя.
Найяскравішим моментом стала поїздка джипами на гору Гимба — висотою 1590 метрів. Здавалося, ми їдемо на край світу: вузька стежка, круті підйоми, вітер у волоссі та сміх друзів — ми були в захваті. А коли підкорили вершину й побачили, як небо торкається гір — затамували подих. Там, високо над світом, я відчула, як мрії набувають крила.
Ми також відвідали Мукачівський замок Паланок — величну фортецю з тисячолітньою історією. Я ніби перенеслася в інший час, блукаючи старовинними коридорами, уявляючи себе героїнею середньовічної легенди.
А вечори ми проводили по-особливому: збиралися разом біля будиночків, розпалювали вогнище, готували шашлики, сміялися, згадували шкільні історії, співали пісні. Це були ті щирі моменти, коли ти розумієш, наскільки цінними стали ці люди за всі роки навчання. Атмосфера була теплою й домашньою, як у великій родині.
Ще одним чудовим днем став відпочинок у Косино, де ми купалися в термальних басейнах. Тепла вода, сонце й аромат кави, що лунає з ароматичних чанів — усе це створювало атмосферу повного релаксу. Ми жартували, фотографувались і просто насолоджувалися миттю.
А найромантичнішим моментом стала зустріч світанку. Ми не спали цілу ніч, сиділи на пагорбі, загорнувшись у ковдри, пили чай і чекали, коли за горизонтом з’явиться перше світло. І коли небо заграло рожевими барвами, а навколо було тихо-тихо, я зрозуміла: цей світанок — як символ нового початку.
Цей випускний був не просто святом, а цілою історією. І я безмежно щаслива, що завершила цей розділ яскраво, гідно й з відзнакою. Попереду — нові вершини, але спогади про цю подорож я візьму з собою в серці.
Єлизавета Стець, учениця 10-А класу
