Україна переживає надзвичайно важкі часи, які нікого не залишили байдужими. Багато людей підтримують солдатів матеріально, але не менш вважливою є й моральна підтримка. Наш навчально-виховний комплекс взяв участь в акції на підтримку льотчиці Надії Савченко, написавши їй листа та вірші. Я не змогла залишитися осторонь і теж виклала свої думки на папері.
“Дорога Надія Савченко, цей лист пишу Вам з надією на те, що Ви його прочитаєте, що Ви відчуєте мою підтримку та переживання усього українського народу від Заходу до Сходу.
Найбільшим моїм дитячим страхом була війна. Ні, я не боялася темряви, вигаданих істот, боялася лише нової біди. Мій страх був не за себе, а за свою матір, бо вона у мене одна. Будучи ще малою, я багато чула про Другу світову війну, бачила багато фільмів і мені в голові закарбувалася одна стрічка, в якій чоловіки у воєнній формі роздавали листівки, які сповіщали про війну. Відтоді минуло приблизно вісім років, і мій дитячий страх зник, залишилися лише щирі почуття до моїх переживань. Коли я згадувала про це все, на устах з’являлася лише посмішка, але вона переростала у сльози.
Наша нація наймирніша у світі, але за свободу готова боротися до кінця. Революція Гідності розпочалася з невеличкої акції з декількома людьми, а розцвіла пишним цвітом тисячі сердець, які палко билися від кожного патріотичного гасла. Але, на жаль, ці протистояння забрали життя найкращих воїнів волі, яких освятили Небесною Сотнею. Ці протистояння продовжуються до сьогодні, тисячі чоловіків і молодих хлопців відправляються на Схід, задля збереження єдності України. Наші солдати рвуться у бій, щоб прогнати ворожого окупанта. Дуже боляче бачити, як продовжують гинути сини українського народу, які, не задумуючись про свою долю, воюють за Україну, за своїх братів і сестер зі зброєю в руках. Війна ще раз підтвердила те, що у нашої нації козацький дух, адже воюють на Сході не лише чоловіки, а й жінки. Такою жінкою є Ви, Надіє. Ви пліч-о-пліч з чоловіками виконували надзвичайно вважливу місію. Це змушує зупинити подих, биття сердець. За Вас молиться ціла країна, але найголовнішою та найсильнішою молитвою є молитва Вашої мами. Вона та ваша сестра пишаються вами, як ніхто на світі, і я б хотіла, щоб моя мама пишалася мною так само. Надіє, Ви є прикладом для наслідування, адже Ваша мужність, сила волі та нескореність ввійдуть у нашу історію, як і сміливість княгині Ольги. Для мене Ви є уособленням не тільки українських героїв, але й французької героїні Жанни д’Арк, яка ціною власного життя боролася за свободу Франції. Так і Ви, Надіє, боретеся за свободу нашої України. Коли я бачу Вас у новинах, у душі на мить настає спокій, адже, переживаючи тортури, гноблення, ув’язнення, Ви залишаєтеся мужньою, з високо піднятою головою.
Надіє, Ваше ім’я є тим, що живе у серці кожного з нас. Всі надіються на перемогу, на процвітання нашої ще молодої держави. Ви ніби є посланницею Божою, яка вселила у нас віру. Знайте, що Ви нашою надією, Надіє! Дякуємо Вам за це!”
Віолетта Штойко, учениця 9-Б класу