29 серпня – день, коли Україна плаче соняхами… і саме тоді відбувся особливий захід – День пам’яті усіх загиблих захисників України. Цей день назавжди закарбувався в історії як символ мужності й трагедії, як нагадування про високу ціну свободи.

Урочистість велася під чутливим словом Фурмана Юрія та Костюк Софії. Їхні голоси звучали схвильовано, бо кожне слово торкалося найглибших струн душі. Під звучання державного гімну у небі замайоріли Прапори – синьо-жовті обереги нашої країни, освячені кров’ю героїв.

Особливим моментом став вірш «Соняхи Іловайська», який прочитали ліцеїстки Глушко Ангеліна та Окопна Марія. У цих словах оживали картини поля, де соняхи схиляли голови у жалобі за полеглими воїнами. Сльози блищали на очах багатьох присутніх, бо кожен відчував – ця трагедія стосується кожного з нас.

Щемливо прозвучала пісня «В небі дим» у виконанні вокальної групи дев’ятикласників. Їхні юні голоси стали містком між теперішнім і минулим, нагадуючи, що навіть діти несуть у серці пам’ять про війну. Вчителі ліцею, об’єднавшись у вокальну групу, виконали «Contra spem spero!» – гімн віри й надії, який підняв у душах присутніх світло, що перемагає темряву.

Зі словами вдячності та пошани виступили директор ліцею Ревуцький В.В., капітан Збройних Сил України Гашинський Олександр, учасник бойових дій під Бахмутом у 2022 році та громадська діячка депутат міської ради Петровська Тамара Адамівна. Їхні промови були пронизані болем, але водночас і гордістю – за тих, хто боронив Україну, і за тих, хто продовжує її захищати.

 У тиші кожен промовляв свою внутрішню молитву, дякуючи героям, які віддали життя, аби ми жили під мирним небом. Того дня у Волочиському ліцеї серця билися в єдиному ритмі: пам’ять, сльози, віра і нескореність – усе злилося воєдино.

Бо герої не йдуть у небуття. Вони живуть у соняхах, у синьому небі, у наших словах, у нашій свободі.

Учениця 10-А класу Бович Софія