“У зв’язку з аварією на Чорнобильські атомній електростанції складається несприятлива радіаційна обстановка. Виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста”.
Таке повідомлення почули мешканці міста Прип’ять за півтори доби після вибуху.
А подія, яка змінила історію України на до і після Чорнобиля сталася о першій годині, двадцять три хвилини і 48 секунд, 26 квітня 1986 року. В центрі Європи, за 90 кілометрів від столиці України.
В ніч на 26 квітня 4-й енергоблок закривають, щоб провести планові ремонтні роботи. В зв’язку із закриттям проводять експеримент, пов’язаний з режимом роботи турбогенераторів: скільки вони за інерцією вироблятимуть електроенергії для власних потреб.
Але станція виходить з під контролю людини і стається серія потужних теплових вибухів, які повністю руйнують 4-й енергоблок.
За 3 кілометри від станції знаходилося молоде місто Прип’ять. 26-27 квітня, субота та неділя. Півтори дні люди жили звичайним життям, їх лише дивували велика кількість пожежної та військової техніки. Ïм пояснювали: “навчання проводять”.
Лише в неділю 27 квітня почалася евакуація, після того, як пролунало оголошення:
Сьогодні, 27 квітня, починаючи з 14:00 будуть подані автобуси. Рекомендуємо взяти з собою документи, необхідні речі, а також на перший випадок продукти харчування.
У Києві 27 квітня ще майже ніхто ні про що не знав. Світило сонечко, зрідка накрапав дощик. Дехто з мешканців столиці працював на присадибних ділянках, інші відпочивали на природі.
Першою б’є тривогу Швеція. Там подумали, що в ЇХ країні сталася катастрофа і навіть встигли евакуювати одне маленьке містечко. Лише згодом, проаналізувавши напрям вітрів, зрозуміли, що аварія сталася в СРСР.
Радянський Союз мовчав три дні. Перше офіційне повідомлення з’явилося лише у вівторок 29 квітня:
“На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, пошкоджено один з атомних реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Потерпілим подається допомога. Створено урядову комісію”
Державне радіо, просило не відкривати кватирки, робити вологе прибирання і приймати душ. А машини регулярно мили вулиці майже безлюдного Києва.
Солдати радянської армії лопатами скидали з даху радіоактивний графіт, 2 хвилини роботи на даху прирівняли до 2-х років служби в армії…… Ці хвилини для декого перетворилися у вічність.
Серед тих, кого у 86 році призвали на перепідготовку, або як тоді казали “ забрали в “партизани” був і нинішній голова Асоціації українських банків Олександр Сугоняко: “Коли я взнав, що біда така трапилася, я взяв з зарплати і віддав 30 рублів своїх. А коли прихожу додому, то дружина каже, що прийшла повістка тобі на 25 днів у Чорнобиль. Ще до повістки у мене було відчуття, що я там буду.” Замість 25 днів Олександр Сугоняко був у зоні пів року.
Лунали оголошення:
“Вимкнути електричні і газові прилади. Перекрити водопровідні крани. Просимо дотримуватися спокою під час тимчасової евакуації ”.
А мешканці Прип’яті і навколишній сіл, свої оселі більше не побачать. Тимчасова евакуація відбулася раз і назавжди.
