Моя перша вчителька
  • Коментарі запису:0 коментарів

Немає такої шанованої людини у світі, звичайно після матері та батька, як перша вчителька. Вічний ідеал, кумир, приклад. Хочемо ми того чи ні, образ першої вчительки назавжди закарбований  у наше серце. І крізь роки  спогади про перші шкільні роки, яскраві та зворушливі.

Сьогодні мені, одинадцятикласниці, хочеться поринути у  дитинство. У ті щасливі дні, коли я, мале дівча, ще тільки-но переступила поріг тепер такої рідної школи. Той чарівний світ дитинства пов’язаний з незабутніми спогадами про мою першу вчительку, дорогу для мене людину – Надопту Аллу Михаівну.

Згадую, як вона  раділа нашим маленьким перемогам. Усе її тішило: гарно написана стрічка в зошиті, добре вивчений вірш, а пізніше – цікаво написаний твір, правильно розв’язана задача. Наша вчителька завжди раділа за нас, і за це ми її дуже любили.

Алла Михайлівна – досвідчений педагог. Вона не тільки вчила, але й виховувала у своїх учнів чуйність, людяність, доброту. Завжди підтримувала нас: знаходила  влучне слово, ії очі випромінювали стільки тепла, що наші маленькі серця наповнювались радістю – і смутку, як не було. Її душевне тепло зігрівало нас. Вона була для нас другою мамою та найкращим другом, який вміє вислухати, заспокоїти і зберегти таємницю.

Професія вчителя дуже важлива, складна та відповідальна. В його руках лежить доля кожного учня, якого він навчає. Праця вчителя також важка і виснажлива, адже він повинен бути не тільки вчителем, а й порадником і взірцем.

Саме такою була для своїх учнів Алла Михайлівна. Саме вона прищепила нам любов до знань, допитливість, настирливість, віру в себе. Вона навчала нас, своїх вихованців, бути мужніми, не лякатися життєвих труднощів, мати почуття власної гідності.

Кажуть, що перша вчителька запам’ятовується назавжди. Так воно і є. Ким би ми не стали, куди б нас не закинула доля – завжди від серця до серця тягнуться невидимі ниточки спогадів про мудрого порадника і вірного наставника. У пам’яті назавжди залишаються добрі усміхнені очі та материнська любов.

Доземно вклоняємося Вам, Алло Михайлівно, за Вашу любов і ніжність, витримку та розуміння, справедливе слово, мудру пораду та просто за те, що Ви є.

Учениця 11-Б класу Біла Софія

Залишити відповідь