У сонячному сяйві червневого дня, на шкільному майданчику, де завжди лунає дитячий сміх під час перерв, зібралися випускники, вчителі та батьки. Цього дня він перетворився на справжню сцену пам’яті, вдячності та надії. Урочисте зібрання стало зворушливим моментом прощання з безтурботним шкільним дитинством і першою сходинкою до дорослого життя.
Мелодія урочистого дзвінка відкрила подію, а в очах — трепет, усмішки й сльози радості. Це був день, сповнений щирих слів, квітів, обіймів і вдячності тим, хто пройшов цей шлях разом із дітьми — від першого дзвінка до останнього уроку в дев’ятому класі.
На урочисту подію випускників тепло запросили їхні класні керівники — наставники, які стали другою родиною впродовж шкільних років. Колону 9-А класу очолила Світлана Павлівна Старинська, 9-Б –Лілія Антонівна Романова та 9-В клас-Гуляк Тамара Павлівна.
Вокальна група 8-класників виконала Гімн України. Особливо зворушливим став момент, коли Олійник Ілля, Фурман Юрій та Кузьменко Ростислав вийшли на сцену зі щирими словами подяки нашим захисникам — тим, завдяки кому це свято могло відбутися під мирним небом. Пам’ять про полеглих вшанували хвилиною мовчання. Цей момент став символом того, що навіть у радісне свято молодь не забуває про ціну миру.
До присутніх звернувся директор ліцею Ревуцький В.В, привітав дев’ятикласників, їхніх батьків та вчителів.
Урочистий вечір розпочався з найщирішої подяки тим, хто першими зустріли дітей на порозі школи, навчили читати, писати, дружити та вірити в себе — першій вчительці. Відбувся зворушливий діалог між Ковальчуком Святославом та Сіньковою Ольгою Володимирівною, Дмитром Шумилом та Діною Олександрівною. Дмитро також подякував своїй першій вчительці Герасимюк Любі Федорівні, яка не змогла бути присутньою, але ніколи не втрачала зв’язку зі своїми малюками. Несподіванкою для 9-В стало аудіопривітання від їхніх Кушнірів Оксани Іванівни та Святослава Васильовича. Дівчата та хлопці 9-Б класу виконали пісню для своїх перших наставників.
Наступною хвилею емоцій стали слова вдячності батькам. Саме вони — найбільші союзники дітей на шляху до знань. Випускники говорили: “Мамо й тату, дякуємо за недоспані ночі, за підтримку перед контрольними, за віру в нас, коли ми самі в собі сумнівалися. Ваші поради та любов — наші крила.” Після виконання учнями 9-В класу хореографічної композиції, школярі вручили батькам символічні листи, подяки та обійми від уже майже дорослих дітей.
Цього урочистого дня не могли залишитися осторонь і ті, хто провів учнів крізь найскладніші та найцікавіші теми — класні керівники. Вони говорили не як вчителі, а як наставники, друзі, майже як другі батьки і наголосили, що потрібно любити українське слово, бо в ньому — душа нашого народу, нагадали, що логіка, точність і наполегливість допоможуть не лише в задачах, а й у виборі майбутнього і підсумували, що кожен сам творець гідного майбутнього нашої України.
Фінальне привітання для усіх вчителів прозвучало від учнів 9-А класу. Слова вдячності зворушили педагогів. Ці звернення стали теплим фінальним акордом свята — щирими, змістовними, надихаючими.
Цей день став особливим — світлим, щирим і пам’ятним. Дев’ятикласники прощаються з дитинством, але не з тими, хто допоміг їм вирости. Попереду — нові горизонти. А школа завжди буде тим місцем, де чекають і вірять.
Бович Софія, учениця 10-А класу
