Гордимося подвигами прадідів. Частина 1. 10-А

Гордимося подвигам прадідів

Про усі подвиги,перемоги  та події,що трапилися так давно і які досі пам’ятають усі та не забудуть ніколи, адже завдяки тим героям, котрі відважно боронили нашу землю, ми і досі живемо.

Ми гордимося нашими воїнами-визволителями, ветеранами війни і всіма, хто уже відійшов у вічність, цими легендарними людьми, які до останнього подиху, до останнього удару серця стояли на передовій, захищаючи наші життя, приносячи у жертву свої.

Важко знайти слова, якими можна було б передати всю вдячність за безсмертний подвиг переможців у найжорстокішій війні, якої зазнало людство. Грядущі покоління у вічному боргу перед Вами за обірвану війною юність, за надзвичайну мужність, силу духу, самопожертву, які Ви проявили в боях за рідний край. Подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна наша вдячність усім, хто відстояв нашу Вітчизну.

Отже, наш обов’язок  – бути гідними Вашого життєвого подвигу, усіма своїми справами утверджувати мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.

Колосінська Дарія, учениця 10-А класу

У  1939 році розпочалася страшна війна, у якій загинуло багато людей. Але для нас вони є справжніми героями, адже без їхньої самопожертви не було б в нас зараз мирної країни. Ми завжди будемо гордитися їхніми подвигами, тому що не кожному дано бути такими сміливими та хоробрими людьми, у яких багато героїзму та мужності. Завдячуючи нашим героям, маємо змогу жити та працювати, впевнено дивитися у завтрашній день.

Моя сім’я розказувала мені, що в нашійродині теж був герой, який воював на фронтах Великої Вітчизняної  війни. Це мій прадід, який був людиною з великим серцем. Він воював ще у фінській війні. Дослужився до звання майора. Він був дуже мудрим та добрим командиром,якого всі поважали. Але потім він пропав. Згодом прийшла трагічна звістка, з якої моя прабабуся дізналася, що він героїчно загинув, захищаючи свою країну.

Я буду завжди пам’ятати наших героїв та гордитися їхніми подвигами!

Ванян Фрасита, 10-А клас

Друга світова війна – найкривавіша війна двадцятого століття.З червня 1941 року по травень 1945 вона знищувала все на своєму шляху, і до сьогодні залишила свій слід у кожній українській родині. Для нас ціною тієї перемоги є мільйони людських життів. Кожен другий воїн поліг у боях або був поранений.

9 травня 1945 року назавжди увійшло в історію як День Перемоги у найбільшій війні за всю історію. Але, я вважаю, що не тільки у цей день потрібно вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям заради Батьківщини. Про це треба пам’ятати завжди. Ми повинні знати свою історію та поважати тих, хто боровся за мир та справедливість.

Не оминула війна і мою родину. Мій прадідусь також воював за наше світле майбутнє. І, на щастя, з війни він повернувся, та ще дуже довго згадував ті страшні події зі сльозами на очах. Розповідав трагічні історії своїх побратимів,які загинули, залишивши своїх дітей сиротами, але з надією, що самопожертва його бойових товаришів принесе мир країні та щасливе майбутнє рідним. І, на жаль, такі історії непоодинокі, горе не оминало нікого. Але ми і досі не знаємо скільки мільйонів людей не пошкодували віддати своє життя за гідне майбутнє. Тому ми повинні завжди пам’ятати та вшановувати їхню пам’ять.

 10-А класу Слободян Ольга

Щороку  9 травня  ми відзначаємо День Перемоги. Дорогу ціну заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне з пам’яті людської, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої  Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

Це світле і скорботне свято живе і буде жити в пам’яті народу. Саме цей день ознаменував переможне завершення Великої  Вітчизняної війни. Дорогою ціною дісталася людству ця перемога. Чи не найбільше втрат зазнала Україна. Під час її окупації гітлерівці закатували більше 5 мільйонів мирних громадян. Ще 3 мільйони загинули на фронтах війни. Без притулку і засобів до існування залишилося понад 10 мільйонів українських громадян. І все ж народ вистояв, підняв Україну з попелу і руїн, повернув їй життєдайну силу.

Пам’ять про співвітчизників, які віддали життя в ім’я свого народу, справіку в Україні вшановувалась як святиня і вписувалась в історію різними символами: пам’ятниками, обелісками, меморіалами, монументами. Одним з таких символів є друковані та рукописні видання, де поіменно представлені всі загиблі.

Шамрай  Марія, 10-А клас

Залишити відповідь